Огляд грибів у біохакінгу – тигровий, королівський та червоний мухомори

Мухомори вже давно не є лише казковим символом. Останнім часом вони з’являються навіть у дискусіях про біохакінг та мікродозування. Червоні, тигрові та королівські гриби приваблюють експериментаторів, які вбачають у них шлях до глибшого сну, спокою або творчого мислення. Але що ми насправді про них знаємо і чому з ними варто поводитися обережно?

Від казки до біохакінгу

Культова червона мухомора (Amanita muscaria) для більшості з нас є символом лісу – вона з’являється в казках, на малюнках і в дитячих книжках. Однак реальність є складнішою. Цей помітний гриб містить іботенову кислоту та мусцимол, речовини, що впливають на нашу нервову систему. Вони можуть викликати сонливість, яскраві сни, а також галюцинації чи втрату рівноваги.

Барвинок тигровий (Amanita pantherina) відрізняється від червоного коричневим капелюшком, усіяним білими крапками. Його ефекти подібні, але зазвичай сильніші – фахівці відносять його до більш небезпечних видів і застерігають від його вживання. Мухомор королівський (Amanita regalis) є «кузиною» червоного. Він має коричневий капелюшок, в іншому хімічно майже ідентичний. За межами Чехії він більш відомий, оскільки в північних країнах використовується в традиційних ритуалах, де шамани застосовують його для своїх обрядів.

Що відбувається в організмі

Головним «активним компонентом» цих грибів є мусцимол, який в організмі зв’язується з ГАМК-рецепторами в мозку. Вони впливають на наше розслаблення і сон, тому ефект може нагадувати седативні засоби, тільки менш передбачуваний. Друга речовина, іботенова кислота, діє скоріше збудливо і може викликати неспокій або судоми. Сушіння грибів частково перетворює цю кислоту на мусцимол, тому сушені плоди зазвичай менш «дикі».

Однак різниця між приємним розслабленням і неприємним отруєнням може бути дуже тонкою. Точне дозування майже неможливе, оскільки концентрація активних речовин різниться між окремими грибами та місцевостями. Ось чому в сучасній токсикології експерименти з аманітами вважаються ризикованими.

Мікродозування: історії та реальність

Сьогодні в Інтернеті можна знайти безліч історій людей, які стверджують, що невеликі дози мухоморів допомогли їм краще спати або позбутися тривоги. Деякі навіть описують, що через кілька тижнів вони відчувають більший спокій і кращу концентрацію. Це звучить привабливо, але справедливо сказати, що наукових досліджень, які б дійсно підтвердили ці ефекти, поки що немає.

Тому лікарі попереджають, що з ростом інтересу до мікродозування зростає і кількість випадків отруєння. Іноді це відбувається через плутанину грибів, іноді через те, що люди недооцінюють силу активних речовин. Проблема полягає в тому, що ефекти іноді проявляються лише через тривалий час, і людина легко з’їдає більше, ніж планувала. Результат? Нудота, галюцинації, втрата свідомості і, в гіршому випадку, поїздка до лікарні.

Порівняння: червона, тигрова, королівська

З таблиці видно, що гриб тигровий є найнебезпечнішим. Навіть невелика його кількість може викликати дуже неприємні симптоми. Королівський гриб відрізняється від червоного скоріше зовнішнім виглядом, ніж дією.

Історія та традиції

Червона мухоморка відігравала важливу роль у сибірському шаманізмі, де її використовували в ритуалах для введення в транс. Деякі дослідники навіть припускають, що вона могла бути натхненням для міфу про «літаючих оленів». Шамани після вживання мухоморів нібито відчували легкість і «політ». Однак це не означає, що сьогодні її безпечно вживати. Дози ретельно контролювалися, а досвід передавався з покоління в покоління.

Ризики, які не можна ігнорувати

Симптоми отруєння зазвичай з’являються протягом години. Вони починаються з нудоти та блювоти, продовжуються сплутаністю свідомості, галюцинаціями, а в більш важких випадках — судомами. Деякі люди описують навіть «прогалини в пам’яті», коли після пережитого вони не пам’ятають, що робили. Якщо така ситуація трапилася, необхідно негайно звернутися до токсикологічного центру і взяти з собою зразок гриба.

Психологія і захоплення «забороненим»

Чому нас так приваблюють мухомори? Психологи кажуть, що роль відіграє не тільки їх яскравий вигляд, але і аура «забороненого плоду». З давніх-давен люди шукають способи розширити свою свідомість або пережити щось незвичайне. Інтернет і соціальні мережі тільки підсилюють цю тенденцію — історії про «дивовижні переживання», якими діляться люди, викликають цікавість навіть у тих, хто інакше ніколи не збирав би гриби.

Крім того, тут є елемент пригоди, оскільки для деяких людей цікаво випробувати те, що «за межами» звичайного. Вже саме збирання мухоморів діє як невеликий ритуал: знайти їх, висушити, приготувати. Хоча вчені попереджають про ризики, для багатьох це спосіб відчути більшу єдність з природою та собою.

Що каже наука і майбутні дослідження

Сьогодні вчені розглядають мусцимол головним чином з точки зору його можливого впливу на сон, тривожність і навіть епілептичні напади. Перші лабораторні експерименти виглядають багатообіцяючими і вказують на те, що він може мати певний терапевтичний потенціал. Однак до того, щоб він став безпечним ліками, нас ще чекає довгий шлях. Не вистачає клінічних досліджень на людях, тому поки що ми взагалі не знаємо, яка доза була б ефективною і, головне, безпечною. Можливо, через кілька років ми отримаємо більш чіткі відповіді, але поки що мухомори залишаються скоріше цікавинкою для вчених, ніж рекомендованим інструментом для біохакінгу.

У майбутньому очікується, що дослідження будуть зосереджені на виділенні активних речовин та їх точному дозуванні, подібно до того, як це відбувається з псилоцибіном з лисоголових грибів. Тільки після забезпечення стандартизації та безпеки можуть з’явитися ліки або добавки на основі мусцимолу. До того часу експерименти з плодовими тілами залишаються скоріше грою з удачею, ніж надійним методом особистого розвитку.

Підсумок і рекомендації

Мухомори є цікавою частиною природи і людської культури. Вони приваблюють як шукачів пригод, так і вчених, і спокушають можливістю відкрити нові погляди на сон або тривогу. Однак наука поки що не змогла підтвердити їх безпечне використання для мікродозування. Ризик передозування є реальним, а наслідки можуть бути неприємними.

Якщо вас цікавить ця тема, читайте наукові статті, стежте за новинами в нейробіології і не піддавайтеся на перевірені поради з дискусійних форумів. Експерименти з мухоморами повинні проводитися тільки в контрольованих умовах і під наглядом фахівців, абсолютно не вдома самостійно.